ДОБРИЙ ПРИКЛАД ДЛЯ ГРОМАД УКРАЇНИ

Дитяче Сокільство відновить баланс державного та громадського у вихованні: так і громадівське виховання дітей та молоді постане. Спробуємо більш ретельно проаналізувати сказане: про який баланс тут йдеться, як і чому він виник; і як його відновити. А виник він в результаті тих змін. які стались в освітньо – молодіжній політиці держави після виведення комсомолу-піонерії із цього поля: відколи сільрадівське виховання стало громадівським. Відколи виховання наших дітей та молоді було передане під громадське. Відколи численна кількість дитячих громадських організацій заполонила цей простір, що став він майже некерованим та й ефективність його функціонування так і залишається сумнівною. Відколи незмінною залишається освітньо-молодіжна політика, що й організовувати її інакше не можна, бо учорашнє не пускає. Але довго це місце порожнім не могло залишатись: пустка є пустка – вона заповнюється, лиш не завжди своїм. Треба було лиш змінити спосіб гуртування дітей та молоді: із одновікового, покласного, на різновіковий – за місцем мешкання дітей, як результат змінювався на очах. До такого висновку ми дійшли на основі чвертьстолітньої практики діяльності Дитячого Сокільства на Тернопіллі – і не лише ми, але й школи. Навіть ціле Дванадцятикнижжя нами випущено із цієї проблеми, сім книжок якого – із передмовами Професора Сергія Болтівця. Добре, що молода поросль освіти громади взялась тепер за відродження Дитячого Сокільства на Монастирищині, хоч і їм ця справа дається нелегко. Та й зрозуміло чому: появилось багато нового, якого раніше не проходили, а тепер доводиться освоювати. Та й багато керівників шкіл уже змінилось на Монастирищині, що і їм потрібно цієї науки. Тому усе в ритмі і на часі тут вирішується: молодий очільник освіти усе тримає на пульсі. Майже рік, як підписані Сокільські Угоди за участю Державного Інституту сімейної та молодіжної політики України (ДІСМПУ) про впровадження Дитячого Сокільства у двох громадах України: Монастириській та Пустомитівській. І справа тут йде непогано: чимало публікацій здійснено на сокільську тематику на сайті Управління освіти, молоді та спорту Монастириської міської ради. Звертаємось принагідно до Державного Інституту сімейної та молодіжної політики за підтримкою у такій потрібній справі, бо представництва свої ДІСМПУ має, принаймні в областях, як не у громадах, хоч ми й самі не проти такими стати – це було би лише на користь справі. Такого механізму, як ми запропонували у нашій виховній практиці, тоді ще не було, коли виховання дітей та молоді перейшло на громадське. Та й громад, як таких, тоді ще не було, які б перебирали на себе такі ролі, тому все й залишалось незмінним. Але безкінечно так не могло бути: цей процес треба було розблоковувати – причому, невідкладно. Бо хоч громади й постали, а виховання сільрадівським залишалось. Окрім балаканини, теперішнього шкільного словесного виховання, мало що інакше й не існує – усе для кількості як було, так і залишилось. Бенгальські вогні – заходи в школах як блимали, так і дальше блимають. Дітям ніякого гуртування не пропонується, окрім громадського, яке поодиноко, то тут, то там жевріє, хоч такого майже не існує. А за той час першість у вихованні взяла на себе вулиця і місце мешкання дітей, яких ніхто не бере до уваги, хоч саме вони тепер й задають тон у вихованні дітей та молоді. І це середовище можна освоїти шляхом організації різновікових гуртів, сокільських чи козацьких: одинаково. У нас, наприклад, за цим принципом уже роками діє Дитяче Сокільство – виховна технологія, за якою майбутнє і школи, і понадшкілля: готовий досвід, лише бери. В такий спосіб громади й мали би перебирати на себе властиві їм ролі, на які уповноважила їх і держава, і люди – зайнятись громадівським виховання дітей та молоді. А це вже і державне, і громадське вихованння, бо до виховання підключена і держава, і громадськість, і батьки. А кому, як не громадам, тепер це робити. Отримаємо в такий спосіб баланс державного і громадського у вихованні, що був порушений і потребує відновлення. І зробити це не так вже й складно: на Монастирищині та Пустомитівщині має запрацювати Дитяче Сокільство, що стане добрим прикладом громад для України.

РОМАН РАСЕВИЧ,

дійсний член (академік) Української міжнародної академії оригінальних ідей (УМАОІ).

08 серпня 2022 року.

СТІНИ ШКОЛИ УЖЕ РОЗСТУПИЛИСЯ…

Те, що ми називаємо педагогікою партнерства, в англомовних джерелах найчастіше потрактовується як поняття Family-School Partnership. Воно сформоване в суспільствах, де тяглість практик тісно пов’язана з культурою солідарності і партнерства. Власне, і людська особистість – це теж результат взаємодії та взаємовідносин. В урядових документах читаємо, що нова українська школа (НУШ), має працювати на засадах педагогіки партнерства, в основі якої – спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками. Якщо у навчальній праці з учнем сучасна школа хоч якось просунулась вперед, то у виховній роботі такий поступ малопомітний, або його зовсім не існує. І в тому є досить вагома причина: в школах як панували заходи, так і дальше панують, а «бенгальські вогні» як спалахували, так і дальше спалахують, видаючи бажане за дійсне у вихованні дітей та молоді. Словесне виховання дітей та молоді, що прийшло до нас із учорашнього дня, і дальше превалює у школах, хоч користі від нього уже немає ніякої: і це розуміють і діти, і учителі, і батьки, і суспільство. Наступила пора змінюватись, але є ті, котрі вперто стоять на сторожі. Так і проситься до школи педагогіка відносин і у виховній роботі, але її сюди не пускають. Але то все минуще – і це минеться. Та й клас, як одиниця виховного процесу втрачає свою привабливість у вихованні. І навіть зрозуміло чому. Молодіжний простір нині вкладається не лише у поняття класу, як виховної одиниці – він значно ширший. Стіни школи уже розступилися до рівня вулиці та місця мешкання дітей, де відбуваються головні події за виховання дітей та молоді, але школа й далі старається їх не помічати, хоч і новий Закон України “Про основні засади молодіжної політики” ці акценти уже розставляє. То ж на місце класу, одновіковості у вихованні дітей та молоді, мала би прийти різновіковість, різновіковий гурт дітей, створений за місцем їх мешкання, Про це нами чимало сказано і написано, і головне, що пропонована нами педагогічна практика успішно працювала роками. Цілих чверть століття Монастирищина (Тернопілля), як і усе Тернопілля, так жили. Ми й надалі не претендуємо на роль окремої інституції у вихованні дітей та молоді, хоч наші напрацювання того вартують, і готові працювати в цьому плані із нині діючими академічними чи інститутськими. Для цієї мети нами розгорнуто діючий проєкт уже зараз, причому, на Боже трудимось, основою якого є різновіковий підхід у вихованні дітей та молоді, котрий розгорнутий на базі двох громад України: Монастириської та Пустомитівської за участю Державного Інституту сімейної та молодіжної політики України. Окреме слово вдячності хотілось би висловити при нагоді на адресу керівництва цього Інституту: ви на правильній дорозі, бо трудно пробирається на освітнє поле нова система виховання, занадто багато спротиву їй з усіх боків чиниться, то ж і дальше так дійте. Але вона прийде на освітнє поле України, бо задіює до виховання молодіжний простір, до котрого входить і вулиця, і місце мешкання дітей, і школа, а це не лише інтенсифікує виховний процес, а й спрямовує його у правильне педагогічне русло.

РОМАН РАСЕВИЧ, ДІЙСНИЙ ЧЛЕН (АКАДЕМІК) УКРАЇНСЬКОЇ МІЖНАРОДНОЇ АКАДЕМІЇ ОРИГІНАЛЬНИХ ІДЕЙ (УМАОІ).

15 липня 2022 року

НОВЕ ЛЕГКО НЕ ПРИХОДИТЬ

Дитяче Сокільство – це виховна практика, що приходить у шкільництво України на заміну учорашній системі виховання дітей та молоді, котра була успадкована ще з радянських часів. То була цілком інша система виховання, як і часи, у яких вона творилась. За більш як тридцятирічну історію Української державності, багато що змінилось. Насамперед умови, в яких проживають діти, та й нормативна база такої роботи зазнала суттєвих змін. Нещодавно прийнятий Закон України “Про основні засади молодіжної політики” значно розширив можливості для виховання дітей та молоді. Тепер не лиш школа є центром такої роботи, але й вулиця та місце мешкання дітей стали пріоритетом. Проте технологій задіювання і цих сфер до виховання дітей та молоді школі ніхто не пропонував. А ми не лише запропонували, але й дали викінчену, ще й до того підперту наукою та практикою, технологію такої роботи, якою зможе нині скористатись кожен. Та й наше Сокільське Дванадцятикнижжя, сім книг якого із передмовами професора Сергія Болтівця, стане тут на підмозі. Сказати, що всі і зразу стануть із новим поряд, то марна справа – новизна потребує часу для оволодіння нею. Та нові виховні тренди, що приходять на освітньо-молодіжне поле, все впевненіше оволодівають умами педагогів, котрі й забезпечуватимуть їх впровадження. Навігатори нових виховних трендів включені, їхні мотори запущені, аби поставало нове, а старе відходило. А коли уже про нашу освітньо-виховну систему “Дитяче Сокільство”, то вона уже тридцять років функціонує в освіті України – підмиває підвалини старого й віджилого. Хоч й сама зіткнулась із проблемами свого становлення: розуміємо, що нове легко не приходить. Добре, що маємо вже Сокільські Угоди, які підписані за участю Державного Інституту сімейної та молодіжної політики України (ДІСМПУ) у Монастириській та Пустомитівській громадах. Ми готові підписати такі ж Угоди з тими громадами України, які забажають впроваджувати Дитяче Сокільство в себе. А в обидвох громадах, котрі підписали такі Угоди процес оволодіння сокільською технологією налагоджений добре. Монастирищина й надалі залишається сокільською столицею, а це вже дуже добре, бо тут Дитяче Сокільство постало – вона роками цим живе. А Пустомитівщина оволодіває уже набутим досвідом монастирищан, аби в себе його запровадити. Готується до випуску ще одна наша книжка, уже восьма по рахунку, із професором Сергієм Болтівцем: мої тексти, а його наукові передмови, про Дитяче Сокільство. А це вже добре – вона допоможе школам і громадам оволодіти технологією Дитячого Сокільства у нинішній виховній практиці роботи з дітьми та молоддю.

РОМАН РАСЕВИЧ,

дійсний член (академік) Української міжнародної академії оригінальних ідей (УМАОІ).

17 серпня 2022 року.