Нарешті і по-справжньому

СТОРІНКУ НА САЙТІ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ, КУЛЬТУРИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ МОНАСТИРИСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ВЕДЕ РОМАН ПЕТРОВИЧ РАСЕВИЧ,

автор педагогічної технології “Сокільство, дійсний член (академік) Української міжнародної академії оригінальних ідей, науковий кореспондент Інституту проблем виховання НАПН України, науковий кореспондент Інституту педагогіки НАПН України, співавтор Угоди на співпрацю щодо діяльності Дитячого Сокільства в Україні (Сокільської Конституції України), член Національної спілки журналістів України та Української асоціації письменників, автор Сокільського П”ятикнижжя, нагороджений медаллю ВУТ «Просвіта» – «Будівничий України» та медалями МОН України «Відмінник освіти України», «Антон Макаренко», автор чотирнадцяти книг, опублікував понад 30 наукових статей у педагогічних журналах і до 300 статей на тему Дитячого Сокільства у газетах різного рівня. Багаторічний Голова Монастириської «Просвіти» та Конгресу Української інтелігенції (понад чверть століття), засновник Дитячого Сокільства в Україні (1992 рік), чверть століття очолював науково – методичну установу – Монастириський районний методичний кабінет, що на Тернопіллі, що подарувала Україні цей унікальний сокільський досвід, і на котрій до цього часу ще немає іменної таблички з відповідним записом.

05 травня 2021 року

м. Монастириська – сокільська столиця, Тернопілля

НАРЕШТІ І ПО – СПРАВЖНЬОМУ

А тепер спробуємо накласти нашу трафаретку: “Завтра освіти: постання молодіжних просторів для здійснення молодіжної роботи, організації змістовного дозвілля дітей та молоді”, на мікрорайон проживання дітей, аби вималювати той шлях, котрим й піде Дитяче Сокільство в Україні. І ніхто не буде програмувати нашу діяльність з дітьми: самі й запрограмуємо із поміччю тих таки дітей, їхніх батьків, громадівського активу. Зрештою, із поміччю мудрих педагогів – ніхто ж не боронить тепер це робити, а ще коли йдеться про забуте понадшкілля (термін професора Сергія Болтівця). Головне, що згадана вище “трафаретка”, то навіть не наш винахід, а нового Закону України “Про основні засади молодіжної політики”, у котрому й виписаний такий його постулат. А це в корені міняє структуру виховання дітей. Від говорільні – “бенгальських вогнів”, котрі перенесені в школу із сільрадівського виховання, плавно маєм перейти до громадівського. І навіть стресів великих при цьому не зазнаємо – ми вже їх на собі перенесли: готове, лише бери. І ніяким бичем нас ніхто не має підштовхувати це робити, а ми самі маємо це зробити. Бо хто краще знає, що треба дітям у мікрорайоні їхнього проживання, як не самі діти. А треба їм відповідних умов для повноцінного розвитку, котрий і мав би вкладатись у план дій у роботі з ними. Над цим серйозно думає і Надія Олександрівна Когут, начальник управління освіти із Пустомитів, як сама пише, що збирається піти сокільською дорогою. Такого точно нам ще ніхто не казав. Все програмувалось зверху, ще й контроль належний був, аби не дай Боже не було інакше. Ніби на київському асфальтах хтось краще знає, що треба нашим дітям у Монастириськах чи Пустомитах. А тепер ті, що контролювали. мали би організовувати життя дітей, відповідно до тієї молодіжної політики, котру й декларує держава. Але ж звичка контролювати їх ще не скоро покине: так легше, а не так як ми, усі тридцять років, і то лише на Боже, ще й добряче копані. Що не кажіть, а таки мало нам гратись у молодіжну політику за рахунок гри “Сокіл” (Джура)”, скопійованої із чужих зразків: давно пора своє творити і щось набагато серйозніше. Той етап ми вже давно пережили. Тому, а таки берімось за Дитяче Сокільство! А хто за нас це зробить, як самі не зробимо. Хай би нас покинула нарешті та штучність у вихованні, котра усі тридцять років нас супроводжувала. А для цього досить почути дітей та молодь – нарешті і по – справжньому почути. І тут ще буде все добре. що й їх почуємо: ще стануть зміцнілими наші громади, що й до дітей у них руки дотягнуться. А наразі, Дитяче Сокільство, котре й потребує нашого з вами порятунку – інакше і його викопають з рідного дому. як це вже  з ним траплялось. І то не раз.

З ПОВАГОЮ, РОМАН РАСЕВИЧ, ДІЙСНИЙ ЧЛЕН (АКАДЕМІК) УКРАЇНСЬКОЇ МІЖНАРОДНОЇ АКАДЕМІЇ ОРИГІНАЛЬНИХ ІДЕЙ (УМАОІ), НАУКОВИЙ КОРЕСПОНДЕНТ ІНСТИТУТУ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ, НАУКОВИЙ КОРЕСПОНДЕНТ ІНСТИТУТУ ПЕДАГОГІКИ НАПН УКРАЇНИ, ЧЛЕН НСЖУ ТА УКРАЇНСЬКОЇ АСОЦІАЦІЇ ПИСЬМЕННИКІВ, ЗАСНОВНИК УКРАЇНСЬКОГО ДИТЯЧОГО  СОКІЛЬСТВА В УКРАЇНІ.

©Роман Расевич,

18 травня 2021 року

м. Монастириська – сокільська столиця, Тернопілля.