0355521693
osvita_mon_otg@ukr.netНема зла, щоб не вийшло добре: так із Дитячим Сокільством тепер і діється. Оте рівностояння, котре із ним маємо, наводить на серйозні роздуми щодо можливості його застосування ув громадах України. Уже з котрого боку ми не підступали, щораз наражались на суперечності, які не давали поступу уперед. Думали, може гуманітарії громад стануть поряд, чи нові методкабінети в особі нинішніх центрів профрозвитку педпрацівників, які постали на їх місце – не зрушилось. Усі стають цапки, бо й вони щось значать, аби Дитяче Сокільство не йшло в Україну – навіть, якщо воно уже сюди й прийшло. Але най, баба з воза – коням легше. Не хочуть, то й не треба: самі станемо науково-практичним центром, але на цей раз уже від Українського Державного Університету імені Михайла Драгоманова (скорочено: УДУ імені Михайла Драгоманова), що став правонаступником Державного інституту сімейної та молодіжної політики України (ДІСМПУ), котрий підписав з нами Сокільські Угоди на впровадження Дитячого Сокільства у школах Монастирищини та Пустомитівщини. Науково- теоретичний центр, який досліджує проблеми дітей та молоді мають, ним і став ДІСМПУ, а ось науково- практичного практичного центру (НПЦ), якого наразі не було, ми й станемо. Але так як постав цілком новий виш на місце Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова у Києві, що й опустив навіть зі своєї назви педагогічний, а це вже точно стремління до європейських зразків, то ми уже точно таким НПЦ й станемо. А тим більше, що й у віданні МОН України цей виш перебуває, а не так як попередній ДІСМПУ – Мінмолодьспорту України, що й можна було обзиратись: при чому тут ми. Все ми дуже добре відстежуємо у цих процесах, аби нарешті Дитяче Сокільство запрацювало у Монастириськах, надалі – й Пустомитах, вони дещо на відстані, але з ними працюємо. Та й Коропець, як самостійна громада, візьметься за справу – ми ж то одна територія: Монастирищина, де чверть століття діяло Дитяче Сокільство. Вістрянська філія Коропецького ліцею імені Марка Каганця щораз виразніше демонструє Україні Дитяче Сокільство, яке тут не переставало діяти. А спротиви, то це ми уже проходили – вони уже мало що значать: плюють хіба лиш на себе й у свою сторону, як у тій байці про Слона і Моську. Не хоче теперішній методкабінет це робити, то й не треба: директори шкіл самі це зроблять – досить, аби начальник управління освіти громади Володимир Миколайович Сапа лиш пів слова їм сказав чи привернув увагу до матеріалів сайту, де публікуємо матеріали про Дитяче Сокільство – сумісно й публікуємо. Це ж не перший рік його керівництва, а уже Богу дякувати – третій. То й не все так зле на сокільському полі України, як на перший погляд виглядає: ні комедії, ні трагедії тут нема – є лиш звичайна драма у багатьох діях, яка триває і ще довго буде тривати, бо постає нове. І такою сценою нині є освітнє поле України. Усе влягається, аби прийти у школу-понадшкілля, якого так бракує нині, бо саме Дитяче Сокільство цю нішу й заповнює. А наше апелювання до голів громад, то теж напевне було зараннім, наразі цим має пройнятись освіта в особі управлінь (відділів), а служби, які їх обслуговують, мали би докладатись до цього а не гальмувати ці процеси: інакше, вони підлягатимуть ліквідації, як непотрібні. Щось подібне надкльовується на Монастирищині, коли уже на рівні сесії міської ради про це заговорили вголос. Та ще не пізно спам”ятатись, аби стати поряд, хоч ніхто уже їм і в ласку стояти не буде: самі й зробимо.
З ПОВАГОЮ, РОМАН РАСЕВИЧ,
автор педагогічної технології “Дитяче Сокільство”, дійсний член Української міжнародної академії оригінальних ідей (УМАОІ), лауреат Міжнародної премії “Культурна дипломатія”, володар Всесвітнього Ордену “Культурна дипломатія”, член Національної спілки журналістів України та Української асоціації письменників. “Будівничий України” (медаль ВУТ “Просвіта”).
06 березня 2023 року.
0355521693