Можна когось звинувачувати, а чи оправдувати, та все одно маємо вирулювати на рівну дорогу, аби бачити правильний шлях нашого поступу ув освіті України. Йдеться тут про реформи у нашій освіті, які так само потрібні нині, як ковток свіжого повітря для людини. яка задихається. Саме так, адже діти, які перебувають у понадшкільному середовищі потребують саме такого ковтка повітря, якого наразі не мають. Про те, що школа заперта тепер на багато замків, лиш би не покинути свої власні стіни, то це ні для кого не новина. Працює стара модель виховання, яку ніяк не можемо зрушити. Хоч і маємо напрацьовану нову модель виховання дітей та молоді у сучасній школі: шкільно-понадшкільну, яка й вирішить усі проблеми життя дитини як у школі, так і в понадшкіллі. Без сумніву, що це станеться, а наразі відбувається відпрацювання цієї моделі на базі двох громад України: Монастириської та Пустомитівської. Є й тут перешкоди на цьому шляху: як не ковід, то війна, та радше наша власна опозиційність, за якою не стоїть ні перспектива, ні патріотизм у буквальному розумінні цього слова, якщо хочемо добра нашій освіті та її дітям. Про це нами уже чимало сказано: маємо Сокільське Дванадцятикнижжя, вісім книжок із яких із передмовами Професора Сергія Болтівця. Усе маємо для цього – залишається лиш скористатись уже напрацьованим. То й звинувачуй чи не звинувачуй, шукай, а чи не шукай винних, а все одно прийдемо до першооснови, яку доведеться нам й вирішувати. А вирішувати доведеться там, звідки пішла ця система: на Монастирищині, а МОН України точно буде задіювати наші напрацювання, бо стару модель України, як і її освіти, все одно доведеться змінювати. Бо Мінмолодьспорту України в особі Державного Інституту сімейної та молодіжної політики України уже задіює – підписав же з нами Сокільські Угоди, лиш би справа рухалась. То ж ми, першопрохідці цього процесу й маємо все зробити, аби ця модель добре працювала там, де вона постала – у Монастириськах.
З ПОВАГОЮ, РОМАН РАСЕВИЧ,
автор педагогічної технології “Сокільство”, дійсний член (академік) Української міжнародної академії оригінальних ідей (УМАОІ), член Національної спілки журналістів України та Української асоціації письменників, володар нагород України: “Будівничий України” (ВУТ “Просвіта”), “Відмінник освіти України” та “Антон Макаренко” (МОН України), “Сяйво добра” (Асоціація благодійників України), автор шістнадцяти книг та численних наукових статей у газетах та журналах.
17 жовтня 2022 року.